Геронтофобія: чому виникає страх старості та неприязнь до людей похилого віку
Тема старості часто лякає, викликає тривогу, а іноді й роздратування. Багато хто помічає, що при вигляді немічних людей похилого віку виникає незрозуміле відторгнення або паніка при думці про власне майбутнє. Цей стан називають геронтофобією, і він трапляється набагато частіше, ніж прийнято думати. У статті розберемося, звідки береться цей страх, як він проявляється і що робити, якщо неприязнь до людей похилого віку або тривога щодо власного старіння заважають жити та спілкуватися з близькими.
Що таке геронтофобія: дві сторони однієї фобії
Геронтофобія – це ірраціональний страх старіння та неприязнь, відторгнення по відношенню до людей похилого віку. У явища два обличчя:
- Аутогеронтофобія (гераскофобія) – тривога перед власним в’яненням, втратою сил і зовнішньої привабливості.
- Зовнішня геронтофобія – роздратування, огиду або уникнення контактів із людьми похилого віку.
Обидві сторони тісно пов’язані між собою. Відторгнення людей похилого віку часто виявляється захисною реакцією психіки. Дивлячись на літню людину, ми несвідомо бачимо власне майбутнє. Простіше відвернутися й знецінити, ніж визнати неминучість віку. Уникнення чужої старості перетворюється на спосіб сховатися від думки про власну смертність.
За даними ВООЗ, кожна друга людина у світі проявляє ейджизм, тобто упереджене ставлення до людей через їхній вік, зокрема до людей похилого віку. Отже, страх і неприязнь до старості – не рідкісне особисте відхилення, а масове явище, яке варто обговорювати відкрито.
Проблема стосується цілих сімей. Коли дорослі діти відчувають внутрішній опір при думці про догляд за старіючими батьками, у сім’ї накопичується напруження, про яке не прийнято говорити вголос. Через це замовчування тривога та роздратування лише посилюються, а звернутися по підтримку наважуються небагато людей.
Причини розвитку геронтофобії
Причини геронтофобії рідко бувають однією. Найчастіше це поєднання особистого досвіду, сімейних установок і суспільних стереотипів щодо віку.
Чому ми боїмося власного старіння
Страх постаріти нерідко корениться у тривозі через втрату контролю над тілом і життям. Людина боїться:
- хвороб;
- залежності від інших людей;
- зниження пам’яті та інших когнітивних функцій.
Свою роль відіграє культ молодості в рекламі та соціальних мережах.
Додатково тисне негативний досвід, наприклад, спостереження за тяжкою хворобою бабусі чи дідуся в дитинстві. У дорослому віці ми нерідко переносимо цей переляк на себе та відчуваємо страх старіння загалом.
Звідки береться неприязнь і боязнь людей похилого віку
Боязнь людей похилого віку та роздратування щодо них часто виростають із побутової втоми. Догляд за немічним родичем забирає сили й час, емоційні ресурси, а почуття провини за втому лише посилює напруження.
Свою лепту робить і ейджизм – стереотип про людей похилого віку як про тягар, який уже не приносить користі. Неприязнь до людей похилого віку посилюється, коли одночасно тиснуть робота, діти та догляд за старшим членом сім’ї. Ресурсу на тепле ставлення просто не залишається.
Як проявляється геронтофобія: основні симптоми
Симптоми геронтофобії проявляються по-різному – від легкого дискомфорту до вираженої тривоги. Серед типових ознак:
- прискорене серцебиття та тривога при думках про власну старість;
- роздратування або огида під час спілкування з літнім родичем;
- нав’язливі думки про майбутнє ослаблення сил і здоров’я;
- уникнення розмов про вік, хвороби та смерть;
- панічні реакції на зовнішні ознаки старіння – зморшки, сивину, забудькуватість.
Перелічені ознаки – не діагноз. Лише фахівець може визначити, чи йдеться про геронтофобію. Можливо, це тривожний розлад або інший стан, що потребує уваги.
Різниця в ознаках двох форм геронтофобії:
| Аутогеронтофобія (страх власної старості) | Зовнішня геронтофобія (неприязнь до людей похилого віку) |
|---|---|---|
Думки | Тривога щодо майбутніх хвороб і немічності | Роздратування, бажання уникнути контакту |
Поведінка | Уникнення тем про вік | Дистанціювання від літніх родичів |
Типові тригери | Помітити у себе зморшки, сивину, забудькуватість | Немічність і хвороби в інших людей |
Як впоратися зі страхом старості та налагодити емоційний стан
Геронтофобію можна подолати, якщо працювати з нею усвідомлено. Прості кроки допомагають впоратися зі страхом старості та повернути тепло у стосунки з близькими:
- Звернутися до психотерапевта. Фахівець допоможе розібратися в причинах тривоги та підібрати дієві техніки.
- Переглянути ставлення до віку. Дізнаватися історії людей, які зберігають активність і радість життя в літньому віці.
- Розділити відповідальність за догляд. Залучити інших членів сім’ї, доглядальницю / патронажну службу.
- Опрацювати почуття провини. Втома від догляду за літнім родичем не робить людину поганим сином або дочкою.
- Дбати про власний ресурс. Повноцінний сон, відпочинок і підтримка близьких знижують загальний рівень тривожності.
Відторгнення або тривога, пов’язані зі старістю, – це не прояв черствості, а природний психологічний захист.
Якщо тривога або неприязнь до віку переростають у постійний пригнічений стан або повну відмову від спілкування з близькими, не варто відкладати візит до фахівця. Чим раніше розпочато роботу з психологом або психотерапевтом, тим швидше відновлюється емоційна рівновага.
Професійний догляд як спосіб зберегти теплі стосунки в сім'ї
Якщо догляд за літнім або тяжкохворим родичем викликає у вас сильний стрес, вигорання, психологічне відторгнення, навантаження явно пора розділити. Передача побутових і медичних завдань фахівцям нашого пансіонату знімає психоемоційне навантаження та повертає тепло у спілкування з близькою людиною.
У пансіонаті “Прогрес” про людей похилого віку піклуються доглядальниці, медсестри та терапевти з досвідом роботи саме з цією віковою групою. Родичі, звільнені від цілодобового контролю, знову отримують можливість приїжджати в гості не через обов’язок, а за бажанням.
Фахівці пансіонату беруть на себе щоденні завдання, які зазвичай лягають на плечі родичів і викликають найбільше емоційне виснаження:
- гігієнічний догляд і допомога з прийомом їжі;
- контроль прийому ліків і динаміки самопочуття;
- організацію прогулянок, дозвілля, спілкування з однолітками, заходів;
- реабілітацію після хвороб, травм, інсульту, операцій.
Якщо геронтофобія або накопичена втома заважають вам зберігати теплі стосунки з близькими людьми похилого віку, не тримайте це в собі. Зателефонуйте нам, щоб дізнатися про умови перебування в пансіонаті “Прогрес”. Ми візьмемо на себе всі турботи про комфорт і здоров’я клієнта.
Часті запитання про геронтофобію
Аутогеронтофобія – різновид геронтофобії, спрямована на себе, а не на оточення. У спеціальній літературі також зустрічається термін гераскофобія.
Так, це поширена реакція при фізичному та емоційному перевантаженні. Роздратування не означає відсутність любові – це сигнал втоми.
Основні кроки – робота з психотерапевтом, поступове переосмислення ставлення до віку та розподіл обов’язків із догляду за близькими.